З давніх давен... Журнал Настуня З бабусиної скрині

З давніх-давен, з часів древніх слов’ян, скіфів та сарматів, українська земля була багата на майстрів та майстринь, на витвори їх працьовитих і вмілих рук. Одним з найдавніших та найрозповсюдженіших видів ручної роботи, властивих українським землям, є вишивка. Про вишитий одяг скіфів згадує Геродот; археологічні знахідки, що датуються VI ст., зроблені на території сучасної Черкащини, розповідають про те, що тогочасні мешканці використовували в побуті вишитий одяг; свідчення арабських джерел Х ст., в яких згадуються русичі, що носили вишитий одяг – все це говорить про надзвичайну давність та міцність української вишивальної традиції. В українській культурі та побуті вишивання споконвіку мало два значення: декоративне та символічне. Вишивкою прикрашали одяг, інтер’єр, використовували для оздоблення предметів повсякденного побуту. Але вишивка була не лише прикрасою. Різноманітні орнаменти та кольори, техніки та способи вишивання, складаючись у незвичайні поєднання, таять у собі глибокий символічний зміст. В традиційній українській вишивці кожен елемент орнаменту, чи то рослинний, чи тваринний, чи геометричний, щось означає. Те, що нам здається фрагментами картинки в калейдоскопі, насправді відображає бачення світу нашими давніми предками, можливо, дещо стилізоване, та все ж... Так, значення багатьох елементів, що дійшли до нас ще від древніх слов’ян, втрачене (тому й не розуміємо ми, що саме означала та чи інша фігура в орнаменті), але багато що зуміло-таки пробитися крізь віки. Зокрема, багатьом відомі зображення Дерева життя та Берегині, що присутні в нашій вишивці з давніх-давен, і до сьогодні майстрині часто прикрашають ними свої твори, особливо рушники. День за днем, рік за роком, століття за століттям, майстрині-вишивальниці (а вишивка споконвіку вважалася саме жіночою справою), прикрашаючи вишивкою свої будні, і разом з тим оберігаючи себе, родину та дім за допомогою вишитих оберегів, витворили безліч узорів, кольорових гам, традиційних для тих чи інших місцевостей. Але різноманіття вишитих шедеврів забезпечується не тільки кольором чи орнаментом, а ще й технікою виконання, тобто в залежності від того, які шви та їх поєднання використовує в своїй роботі рукодільниця, може змінюватися і її вигляд, і значення. Сьогодні найбільш знаною та популярною серед рукодільниць є вишивка хрестиком. Ця техніка досить проста, її легко опанувати, тому нею користуються і знані майстрині, і початківці. Втім, вишивка хрестиком з’явилась в Україні недавно (якщо порівнювати з іншими видами вишивки) – десь близько 200 років тому, а до того часу рукодільниці користувалися іншими способами вишивання. Тож, віддаючи належне вишивці хрестиком, хотілось би розповісти Вам, шановні читачі, і про інші, більш давні техніки, якими користувались наші предки, починаючи з позаминулого тисячоліття. Звичайно, в рамках однієї сторінки про все розповісти неможливо, тож сьогодні мова піде про те, які шви взагалі бувають, чим вони принципово відрізняються, і для чого вони призначені, а вже опановувати окремі техніки ми з вами будемо за допомогою уроків вишивання на сторінках видання «Настуня. Найкраще». На даний час відомо близько ста видів різноманітних швів (технік), що використовуються рукодільницями в процесі вишивання. Серед них є основні та додаткові, а серед основних виділяються дві групи - лічильні та декоративні. Як можна зрозуміти з назви, для виконання роботи лічильним швом без лічби не обійтися. Для виконання кожного стібка у лічильному шві потрібно рахувати нитки тканини, на якій Ви вишиваєте. До лічильних швів належать: хрестик, коса гладь, пряма гладь, набирування, занизування, низь, двобічна штапівка, вирізування, виколювання, зерновий вивід, поверхниця, верхоплут, різні види мережок. Для виконання роботи лічильним швом не потрібно додатково готувати тканину, достатньо взяти її, схему (або увімкнути фантазію і придумати орнамент самому), голку, нитку – і можна створювати новий шматочок світу вишивки. Проте бувають випадки, коли хочеться створити картину, схожу до написаної фарбами. Тоді на тканину наносять контурний малюнок, який «розфарбовують» нитками. Такі шви та техніки називають декоративними (або вільними) Прикладом таких швів є двостороння гладь, полтавська гладь, художня гладь, рушникові шви (саме за допомогою таких швів вишивається, наприклад, одна з найвідоміших композицій в українській традиції – Дерево життя). До декоративних також належать: строчка, стебловий шов, ланцюжок (його ще називають тамбурний шов). Зазначимо, що контур малюнка зовсім не обов’язково в прямому сенсі малювати на тканині, якщо Ви маєте добру уяву та зорову пам’ять, цілком достатньо нанести його уявно. Картини, вишиті в такий спосіб вражають уяву. Бувають випадки, коли відвідувачі на рукодільних виставках відмовляються вірити, що та чи інша робота – вишита , а не намальована. При виготовленні вишитого одягу, серветок, скатертин часто виникає потреба зшити чи підрубити окремі елементи так, аби не втратити відчуття цілісності та охайності вишитої роботи. В таких випадках на допомогу приходять додаткові шви: крайові, за допомогою яких оформляють краї серветок, рушників; з’єднувальні (або змережування), що використовуються для з’єднання елементів вишитого одягу; зубцювання, для оформлення країв манжет, комірців тощо. Отже, ми з Вами, дорогі читачі, сьогодні лише трішки зазирнули у чарівний світ вишивки, такий, здавалось би на перший погляд, простий, і разом з тим такий таємничий і багатий на нові відкриття. На сторінках нашого видання ми будемо намагатися якомога далі провести Вас у цей світ, розкрити його таємниці і секрети. Будьте з нами!