Найбільш знаним та найбільш відомим серед обрядових рушників є весільний, якому присвячено сотні пісень, прислів’їв та приказок. Рушник, на який ставили молодят, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливої, міцної сім'ї. На початку ХХ століття у весільному обряді на Київщині використовувалося до двох десятків різновидів рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Найкращого рушника стелили молодим під ноги під час вінчання в церкві, щоб їхнє подружнє життя було щасливе. До сьогоднішнього дня існує повір’я, що той з молодят, хто першим стане на рушник, буде справжнім главою сім’ї. Молодих, які після вінчання поверталися додому, на порозі хати зустрічали батьки з короваєм на вишиваному рушнику та добрими побажаннями. Рушник, на якому молоді вінчалися, завішували над іконами або на видному місці в світлиці. Проте найголовнішим був той рушник, на якому батьки благословляли молодих. Такий рушник – особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока. Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушники. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший – потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий, для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина вишивала власноруч.
Готуючи собі придане, кожна дівчина вишивала весільні рушники. За їх кількістю, красою, складністю орнаменту, визначали, чи працьовита майбутня наречена. В деяких місцевостях на Західній Україні влаштовувалися своєрідні „оглядини”, коли дружки молодої несли вишиті рушники через все село, а придане везли на возі. Тому кожну дівчину змалку привчали до вишивання. Якщо дівчина виходила заміж зовсім молодою, і не встигла вишити необхідної кількості рушників, то їй у цьому допомагали інші жінки з роду.
Вишивання весільних рушників мало цілий ряд характерних особливостей, тому що вважалося, що весільний рушник має магічні властивості. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. Біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Орнаменти на весільних рушниках вишивали геометричними або рослинними мотивами. Зокрема, на весільних рушниках дівчата вишивали лілію — знак любові і парування, листок і пуп’янок — народження, розвиток та безперервність життя. А хрест в орнаменті благословляв пару на утворення сім’ї. Досить часто на рушниках зображали голубів, які в народних обрядах були символом любові, чесності, щирості та вірності молодят.
Вважалося, що найкраще починати вишивати весільний рушник у четвер. Цей день вважався енергетичною вершиною тижня, і наші пращури починали вишивати весільні рушники саме зранку цього дня. Перш, ніж починати вишивання, дівчина мила руки, читала молитву. Вважалося також, що перед вишиванням рушника слід деякий час поститися. Під час роботи не можна було тримати в голові поганих думок, сердитися, або з кимось сваритися. Весільний рушник мав нести у собі лише найкращі мрії, думки та почуття, адже на білому полотні дівчина викладала майбутнє свого подружнє життя. Якщо в роботі траплялися дрібні огріхи, то їх не випорювали, щоб не вносити плутанину в свою долю. Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі звороту перетягнуті нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.
Весільний рушник важливо було правильно вишити. Але й не менш важливо було правильно стати на нього. Вважалося, що у рушника є жіночий і чоловічий край. Щоб не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину вишивальниці на ньому робили мітки. До речі, орнамент на лівому і правому кінцях ніколи не був повністю однаковий. На них завжди можна знайти десять розбіжностей. На весільний рушник не ставали взуттям, а тільки колінами.
Весільний рушник в житті кожної людини знаменує час, коли ми знаходимо кохання, пару, найщасливішу пору людського життя. Тож бажаємо вам пронести ті почуття, з якими ви ставали на весільний рушник, через всі радощі та незгоди подружнього шляху.
