Народження дитини - завжди подiя. До неї готуються заздалегiть, з нею пов'язують великi надiї. Зважаючи на таку їх важливість, народження дитини супроводжувалося обереговими і магічними обрядами. Під час пологів в домі відкривали двері, відчиняли всі замки, розв'язували всі вузли, щоб дитина легше вийшла на світ; породіллю ж обкурювали зіллям. Все це робила спеціально запрошена жінка, досвідчена у таких справах – баба-повитуха. У різних районах України її називали по-різному: на Поділлі – баба-бранка, Поліссі — баба, бабушка, Полтавщині – баба пупорізна, породільна баба.
Бажаючи дитинi солодкої долi, родина пригощала домашнiми варениками усiх з вулицi, хто збирався з нагоди народження на толiчцi чи на перехрестi.
Великого значення при народженні дитини надавали першій купелі, що мала велике оберегове значення. За народними уявленнями, вода символізувала силу і чистоту. Щоб доля дитини була розв'язаною, воду брали iз найближчого проточного ручая-оберега. Її приносив у глечику батько, або хтось iз чоловiкiв по лiнiї його роду. Щоб дитина росла здоровою, використовували освячені трави та квіти (свячене зілля), у купіль дівчинки додавали меду, іноді молока, щоб гарною була; хлопчикам клали коріння дев'ясила, щоб сильними були, або й сокиру, щоб умів майструвати.
Вважалося, що від того, як доглядати за дитиною в перші дні життя, залежить доля новонародженого. Вiрили, що коли стелити для дiвчинки на спiд поли з татусевої сорочки, то раннє замiжжя їй забезпечене, а щоб хлопець пов'язав свою долю з доброю дружиною з тiєї ж причини стелили матусин станок вiд сорочки. Пiд голову дитинi клали нехитрi знаряддя i предмети, які визначали майбутню здатність до господарювання: для дівчинки – голку, веретенце, човник; для хлопчика – цвях, молоток. Новонародженого загортали у чистий мамин весiльний рушник, а потiм до хрещення – в пелюшки iз батькових сорочок.
Дитину необхiдно було як найшвидше охрестити, а до того часу з нею не можна було виходити на люди, нi приймати нiкого чужого вдома. До хрещення дитина охоронялася від усього злого цілою низкою оберегів, найпоширенішим серед яких була червона ниточка, пов’язана на зап’ястя дитини. Цілим зібранням оберегів виступала дитяча колиска. В давнину колиску плели із священних дерев – верби, дуба, верболозу, явора. Форма колиски була подібна до кола (овалу). І форма колиски, і слово “колискова” були надійними оберегами немовляти від злих сил. Колиску кріпили до сволока на гаку чотирма мотузочками.
Сволок – брус, на якому трималася стеля хати, символізував міцність оселі, довговічність і був оберегом. На ньому записували імена, важливі дати, події з життя родини, вирізали хрести. Чотири мотузочки колиски теж символізували чотири сторони світу, який чекає на дитину.
Немовля було найдорожчим скарбом оселі. Матері не випадково мріяли про “шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця” мальованої колиски, які символізували світлу та багату долю нащадка. Поруч мати ніжно нашіптувала: “Сон у колиску, дрімки у віченьки, здоров’я на достаточок, спи, мій синочок”. Магія монотонного співу, спокійне, легеньке погойдування колиски – і “золотенятко – мамине дитятко” спокійно заплющувало оченята. Особливого значення мала вишивка, яка служила як окраса і надійний оберіг на простирадлах, наволчках подушки: “Кладу ниточку на щастя, на здоров’я сину: щоб ріс міцним та красним, як зоря довіку. Живу нитку з Сонця візьму, а зелену у трав. Подарує небо синю, зіронька – багряну”.
У традиції хрещення на перший план виходять хресні батьки (куми). Адже пiсля обряду хрещення, приймаючи опiку над дитиною, вони мали у всьому бути їй за приклад. Для дитини хресні були другими батьками, вони мали приймати участь у вихованні, допомагати у скрутну хвилину. В багатьох регіонах України у випадку втрати рідних батьків, їх для дитини замінювали хресні.
Хресні батьки повинні були мати „крижму” – біле полотно, на якому тримали дитину під час хрещення. Крижма служила потім матерiалом для першої сорочини для дитини. Першу сорочку називали льолею, і в льолі дитина ходила до 9-10 років. На льолі вишивали білими нитками ялички, аби дитина добре росла. Льолю обов’язково треба було підперезувати, аби чітко межувалося добро зі злом.
Вважалося, що дотримання обрядів при народженні дитини допомагало новонародженому успішно пройти свій життєвий шлях. Тож і сьогодні варто було б знати та дотримуватися цих нескладних, але дієвих обрядів, для того, щоб життя новонароджених в нашому бурхливому світі складалося якомога краще.
