 |
Господарі лісу
|
|
Ось вічний вибір
у вовків,
Та і в людей він
не інакший:
Що краще – ситий,
п’яний спів
Про те, що в
клітці нам найкраще,
А на тверезу –
жаль, туга,
І прагнення ту
кліть розбити,
Бо манить небо і
тайга,
Бажання волі шмат
вхопити?
Чи все ж в
нелегкій боротьбі
За існування там,
на волі,
Доводити всім і
собі,
Що саме ти –
пестунчик долі,
Що хай голодний,
хай замерз,
Та ти – щасливець
із щасливців,
Бо в дурні знов
пошитий пес,
Який слугує у
мисливців,
Що ти – хазяїн
навкруги,
І волю твою не
зламати,
Що вартував той
світ тайги
Того, щоб грати
розірвати?
В. Вишневський
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
