 |
Вітру поклик степовий
Щось в душі моїй хвилює.
Та поки що я, гнідий,
Поряд з мамою гарцюю.
Підросту, набравшись сил,
Вийду в поле на простори,
І відчую потяг сил
На степів ковильне море.
На безкрайній рівнині,
Поряд з друзями міцними,
Я промчу у табуні,
Найсильніший поміж ними.
Степ широкий кличе нас
Вітер гриву розвіває,
Ось коли настав мій час,
І душа моя співає!
|
