Стаття Журнал Настуня

До редакції надходить багато листів та телефонних дзвінків з проханням детальніше розповісти про особливості застосування весільних рушників – які можна використовувати під ноги, для пов’язування рук, для ікон, короваю тощо. Тож сьогодні ми ще раз зупинимося на цих питаннях. Найменша необхідна кількість рушників для весілля – п’ять: рушник, на який стають молоді при вінчанні, рушник на ікони для нареченого та нареченої, рушник для пов’язування рук молодому подружжю і рушник під коровай. Рушник, на який стають молодята для вінчання, вишивався з використанням рослинних орнаментів, найчастіше – калини, винограду, жолудів та дубового листя. На цей рушник, на який молодята стають ногами, не можна вишивати квіткові орнаменти та зображення птахів, що символізують молоду пару. Це обмеження з‘явилося недавно – з того часу, коли молодята перестали ставати на рушник коліньми, а почали ставати ногами. Якщо ж Ви плануєте ставати на весільний рушник на коліна, то можна вишивати і птахів, і квіти. Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого та нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток в домі. Крім спільних елементів, на „чоловічому” рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на „жіночому” – калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії – символ кохання та вроди. Рушник „під коровай” є найбільш яскравим та барвистим. Для цього рушника немає обмежень, характерних для рушника „під ноги”. На ньому, поряд з рослинними орнаментами, вишивалися квіти, пташині пари, що обов’язково повернуті одна до одної написи-побажання, а з середини ХХ ст. – і весільні обручки, але кожна окрема обручка не має бути замкненою. Рушник на руки молодятам в ідельному його варіанті має поєднувати жіночого та чоловічого рушників з ікон, а також може доповнюватися птахами (символ молодого подружжя) та квітами чи квітковими орнаментами. Говорячи про особливості використання весільних рушників, слід пам’ятати про загальні принципи і правила вишивання весільних рушників. Головне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Полотно для рушника має бути цільним і ні в якому разі не зшитим з двох чи кількох шматків. Орнамент має бути неперервним від краю до краю, це символізує неперервність життєвої дороги молодят. Якщо в орнаменті є зображення, що символізує молоду пару (наприклад, пара голубів), то ні в якому разі не можна розташовувати над цим зображенням горизонтальні елементи, що відокремлюють символ сім’ї від незашитої білої середини рушника, що символізує Боже благословіння. Вишиваючи рушник, потрібно гнати від себе лихі думки та недобрий настрій. Слід пильнувати, щоб виворіт рушника був акуратно прошитий, бо інакше життя буде, як і неохайно вишитий рушник – про людське око. Взагалі в такій короткій статті важко описати всю різноманітність правил та звичаїв, що стосуються вишивання та використання весільних рушників, ми звернули увагу лише на ті основні принципи, що дозволять вам уникнути грубих помилок при виборі орнаменту та виготовленні рушників для власного весілля. А між тим, будь-який вишитий власноруч рушник, навіть всупереч вище перерахованим та загальновідомим канонам, кращий, ніж придбаний, адже невідомо, хто і які думки в нього вкладав, з якими побажаннями він був проданий. Тож подбайте власноруч про своє щасливе сімейне життя.