Прихід весни в Україні завжди знаменував собою очікування найбільшого християнського свята – Воскресіння Господнього. Для нас, українців, це свято носить подвійний зміст, його прихід означав остаточне пробудження природи від зимової сплячки, торжество життя. Тож Великдень в Україні — це ще й свято весняного воскресіння, оновлення природи, що відзначалось у день весняного рівнодення ще за часів язичництва. Це поєднання двох вір, двох світів — язичництва й християнства — до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.
Святу Великодня передує Великий піст - найтриваліший і найсуворіший з усіх постів, яких дотримуються православні протягом року. Великий піст починається після Масляної і триває протягом семи тижнів. Протягом Великого посту чоловіки та жінки обмежували себе в харчуванні: не можна вживати у їжу жодних продуктів тваринного походження – м’яса, масла та інших молочних продуктів, яєць тощо. Рибу та рослинну олію дозволялося вживати лише у Вербну неділю та на Благовіщення (7 квітня). Також під час посту потрібно було утримуватися від розваг, співання пісень. Великий піст – пора покаяння, роздумів над своїм життям. Згідно постулатів релігії – це час, коли людина повинна була осмислити своє існування та повернутися до Бога.
Остання неділя Великого посту носить назву Вербної неділі. В цей день у церкві святили вербові гілки, а по приходу додому цими гілками легенько шмагали членів родини, приказуючи при цьому: „Не я б’ю, верба б’є, за тиждень - Великдень”.
Завершувався Великий піст Страсним тижнем, який в Україні називали Білим та Чистим, очевидно через те, що господарі очищали свої садиби від бруду, білили хати та готувалися до свята. Тиждень перед Пасхою присвячувався приготуванням до свята. Окрім прибирання житла та двору, важливою складовою підготовки було випікання паски, приготування крашанок та писанок. Колір кожної крашанки має свою символіку. Зокрема, червоний колір означає радість, життя, любов; жовтий - небесне світло, урожай; зелений - життя, воскресіння природи; блакитний - чистоту, здоров`я. Особливу увагу слід звернути на створення писанок. Процес розписування яєць був суворо регламентований. Жінка-писанкарка повинна була сидіти на виверненому навиворіт кожусі, для обтирання яєць користувалися шматками від зношених сорочок. Вся робота виконувалася у тиші, з молитвами і в доброму настрої. Сама технологія створення писанки полягала у послідовному зануренні яйця в різні барвники (від темного до світлого) і в нанесенні орнаменту розтопленим воском за допомогою металевої трубочки. Потрібний для орнаменту колір зберігався під шаром воску. Сюжети і види орнаменту були дуже різноманітні, дуже відрізняючись за реґіонами України. Писанки взагалі несуть велике символічне значення. Зображення на писанці сонця символізує джерело світла й тепла, "всевидяще око"; символ Христа; хрест символізує всесвіт, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року; зоря - знак неба, Богині-Матері; символ Діви Марії: немов рання зоря, вона передвіщає схід Сонця-Христа. Церква - знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом. Гілка символізує родючість, щорічне весняне відродження.
Багато символів написанках перегукуються з символікою вишивки. Зокрема, дубове листя на писанках, так само, як і на вишиванках, символізує чоловічу силу; виноград - символ роду. Пташка - символ єднання земного й небесного, образ душі. Півень - провісник дня, сторож добра проти зла; є символом світла, яке побороло темряву. Кінь - символ невтомного руху сонця; риба - як і вода, є символом життя і здоров'я; сорок клинців символізують чесноти людини і добробут; квіти - символізують радість, красу, дітей.
Протягом Страсного тижня випікали також паски. Під час їх виготовлення здійснювали численні дії, підкоряючись древнім обрядам. Палити піч треба було з полін, які відкладалися кожний четвер протягом Великого посту, підпалювати їх шматочками освяченої верби. Саджаючи паски в піч, господиня вимовляла молитви-заклинання.
Останні дні Страсного тижня мали особливе значення. У Страсний Четвер в цервкі проводилася служба, присвячена згадці про Тайну Вечерю та зраду Юдою Ісуса Христа. Люди намагалися бути в церкві із запаленими свічками в руках коли читали Євангеліє, а після служби несли цей вогонь у спеціальних ліхтариках до своїх осель. Вдома, потрібно було запалити від четвергової свічки лампадку коло образів, яка горіла до Великодня та накоптити хрести на воротах, над вхідними дверима та на сволоці хати. Всі ці дії вважалися важливими оберігами оселі від злих сил.
Інша назва останнього четверга перед Великоднем – Чистий четвер. В цей день господарі ретельно прибирали в хаті та на подвір'ї. Щоправда, сьогодні ці дії виконують безпосередньо перед самою Великодньою неділею. Всі непотрібні речі й сміття годилося спалити, щоб очистити господу від всього поганого.
Головною темою церковних Богослужінь Великої П'ятниці були муки і смерть Ісуса Христа. На вечірній службі звершувався обряд виносу й покладення Плащаниці. Люди вважали за великий обов'язок цього дня вклонитися Плащаниці, дотримуватися строго посту (дехто нічого не їв), не веселитися і не розважатися. У Велику Суботу українці, як правило, випікали великодні пасхи (хоч в багатьох регіонах це робили в п’ятницю), готували крашанки й різноманітні м'ясні страви. Адже кожен господар спеціально до Векликодня відгодовував порося. Господині доручали чоловікам висівати буряки, а щоб ті були вдалими, сіяти слід було натщесерце і "коли не видно диму з хати". Звечора для всеношників біля церкви розпалювали вогнище, що символізувало кострище біля якого сиділа охорона і апостол Петро, коли помирав на хресті Ісус Христос. Сьогодні цей обряд зберігся у дещо зміненому вигляді, коли сільська молодь (точніше, хлопці), палять кострища за селом. Вважалося за велику честь не заснути в ніч із Суботи на Неділю, бо о цій саме порі в церкві розпочиналося святкування на честь Воскресіння Христового.
Опівночі священнослужителі з Хрестом, Євангелієм та іконами обходили хресним ходом храм. Перед зачиненими дверима церкви відбувалася відправа. Священик доторкався до дверей хрестом і відчиняв їх. Усі пасхальні відправи супроводжувалися освяченням святкових пожитків: пасок, крашанок, сиру, масла, солі, м'ясних страв тощо. Після цього люди з піднесенням несли додому Пасхальне благословення й урочисто віталися: "Христос Воскрес! Воістину Воскрес!". Наступав Великдень.
Святкування Великодня в Україні супроводжувалося і сьогодні супроводжується численними обрядами, починаючи з розговіння, які тривали протягом цілого тижня, до Провідної неділі. Про них ми розповімо у наступній статті.
