Про роль вишитого рушника у весільних обрядах написано чимало. Власне, саме велике різноманіття обрядових рушників та хліба (короваю), в першу чергу і робить українське весілля українським, надаючи цій незабутній в житті кожної людини події національного характеру. Сьогодні хотілося б розповісти про те, чому саме вишитий рушник посідає таку значну роль у весільних звичаях, і як правильно потрібно готувати та вишивані рушники до весільних обрядів.
З давніх-давен рушники в українських обрядах виступали як обереги. Цього магічного значення рушнику надавала вишивка, через орнамент, колір, місце розташування окремих елементів. Про символіку орнаменту ми розповідали в попередніх номерах журналу. Сьогодні хотілося б сказати про найосновніші правила, про стародавні канони вишивання весільного рушника.
Вишитий весільний рушник немов би „програмує” майбутнє життя сім’ї, несе в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Проте для цього існує одна дуже важлива умова – людина, що вишиває, повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичливою, і вишивати його з добрими намірами. Звідси випливає перше основне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишивати ВЛАСНОРУЧ. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажання, які можуть бути і недобрими. Та й вишиваючи власноруч, слід пильнувати за власним настроєм, вишивати рушник у доброму гуморі, не допускаючи поганих думок. Якщо ж під час роботи на вас находять негативні емоції – краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивання тоді, коли настрій покращиться. В процесі роботи годиться час від часу проказувати молитву або заклинання, щоб злі вітри не принесли якогось лиха чи напасті.
Для весільних рушників дуже важливим є вибір матеріалу. Весільний рушник не повинен мати обрізних країв, бо за легендою, нитка, що тче рушник, – „наче доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватись”. Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрублена. Такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми із здоров’ям чоловіка чи жінки. Зовсім неприпустимим є вишивання весільного рушника на двох зшитих між собою шматках полотна. Весільний рушник, що символізує поєднання у життєвій дорозі двох доль, неодмінно має бути єдиним цілим. Тож найкраще вишивати весільний рушник на цільнотканому полотні, яке часто зустрічається на Західній Україні.
Згідно з давніми канонами вишивання рушників, кожен з них ділиться на три приблизно рівні частини. Дві третини, з обох країв рушника, вишиваються, а середина завжди обов’язково залишається чистою. Вільна від візерунку частина уособлює зв'язок з космосом. Про це слід пам’ятати, компонуючи орнаменти на весільному рушнику. Якщо не знати цього, то може статися, що добрий і щирий по формі напис-побажання насправді буде шкідливим для майбутнього молодого подружжя. Це може статися в тому випадку, коли він розташований над вишитими символами, що зображують самих молодят та їх майбутнє благополуччя. Тому, вишиваючи весільний рушник, слід пильнувати, щоб на шляху небесного благословення до молодої сім’ї не було ніяких символічних перешкод.
В будь-якому орнаменті весільного рушника обов’язково має бути присутній знак, що за формою нагадує хрест. Він може бути як вишитий окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушникові хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднання батьківської сонячної та материнської вологої енергії.
Ось такі основні правила вишивання весільного рушника. Хочеться сподіватися, що в нашій країні збережеться і відродиться культура використання вишитого рушника у весільних обрядах, і доля молодих сімей буде щасливою.
