Доброго дня, шановні читачі!
Цей випуск журналу «Настуня» присвячений чарівному, іноді дивовижному,
іноді незрозумілому, іноді захоплюючому нас світу – світу Сходу. Що ми знаємо
про нього? Звичайно, перше, що спадає на думку – легендарні слова не менш легендарного
солдата Сухова про те, що «Восток – дело тонкое». Потім хтось згадує про
китайське економічне диво, хтось – про боллівудську історію неземного кохання
наперекір злому вельможі, а хтось здригається від думки про терористичну
загрозу. Одним словом, переважна більшість має уявлення про Схід, що базується
на певних стереотипах.
Багато хто з нас думає, що індійські магараджі до цього часу посилають на
своїх ворогів загони бойових слонів. Хоч насправді більша частина програмного
забезпечення Силіконової долини написана якраз індійськими програмістами (як,
до речі, й українськими теж). Тобто, в нашій уяві Індія перебуває десь в
позаминулому столітті, хоч насправді – це країна, що володіє надсучасними
технологіями. А якщо порівняти ставлення до власної історії та культури, то значна
частина українців, порівняно з індійцями – просто дикуни.
Хтось вважає, що китайці створили своє економічне диво виключно завдяки
своїй чисельності, забуваючи при цьому, що в Піднебесній за корупцію та
казнокрадство передбачена смертна кара. Ми ж, здається, цілком добре ілюструємо
один із принципів модної нині техніки НЛП, згідно якого частку «не»
підсвідомість ігнорує. Одна з десяти заповідей Божих – «Не вкради». В результаті красти прагне переважна
більшість, та ще й пишається цим. То може, корені китайського дива в чомусь
іншому, наприклад в працелюбності та чесності по відношенню до інших своїх
співвітчизників?
Інформаційна політика в більшості країн західного світу (до якого ми
прагнемо відносити і себе) старанно виліплює в очах середньостатистичного громадянина
образ мусульманина, що неодмінно є або терористом, або його посібником. В
результаті багато хто з нас дуже насторожено ставиться до прибічників ісламу,
сприймаючи їх мало як не світове зло. При цьому ми забуваємо, що нам в
мусульман таки є чому повчитися – відчуттю власної гідності, наприклад, або
справжній вірі. Для нас вважається прийнятним ходити до храму раз на рік, а про
дотримання заповідей Божих я вже писав. То чому ми так недолюблюємо людей, для
яких їх віра дійсно важлива? Може тому, що підсвідомо відчуваємо, що той хто
вірить, сильніший за нас, духовно знедолених, у кого гроші замінили і Бога, і
віру? Ну добре, скажете Ви, ми слабкі і боїмося мусульман, а чому ж їх тоді так
не люблять за океаном? Невже Ви направду думаєте, що мільйони іранців чи
іракців чи афганців – всуціль терористи? Хтось скаже, мовляв, мусульман
недолюблюють за те, що вони не асимілюються серед населення тих країн, куди
прибувають на прожиття, мовляв, зі своїм уставом та в чужий монастир... Друзі
мої, але я знаю декілька десятків представників сусіднього народу, які не лише
не асимілюються в наш український світ, а ще й виказують зневагу до нього. То
що, мені тепер не любити всіх росіян? Так, мусульмани не такі як ми, але вони
мають право на власний уклад життя, і це їх досягнення, а не наша біда, що вони
зберігають цей уклад в будь-яких умовах. Нам же слабо, ми ж навіть в магазині
чи в транспорті переходимо на іншу мову через комплекс меншовартості, а коли
хтось із нашого українства потрапляє, скажімо, в столицю сусідньої держави та
ще досягає там певних кар’єрних успіхів, то більшого українофоба годі й
пошукати.
Всі ці роздуми не для того, щоб показати який хороший чи поганий той чи
інший народ. Добрих і поганих народів не буває, бувають добрі і погані люди. Я
це все до того, що не варто жити за стереотипами, які нав’язуються нам, і тема
Сходу – це лише один із мільйонів мозаїчних елементів, з яких складається
картина навколишнього світу. Думаю, розплющити очі і бачити картину в цілому –
набагато краще, хоч і важче, аніж сліпо вірити тому, що нам хочуть показати і
сказати. Ламаймо стереотипи у своєму житті, і світ відкриється нам новими
барвами, адже він такий різноманітний та цікавий!
Щиро Ваш, Вадим Вишневський. 
