 |
Із двньої казки
|
|
Колись давно, в часи доісторичні,
Коли на стінах не було ікон,
В лісах дніпровських, що до всього
звичні,
Проводив дні ще молодий дракон.
Роки спливали, над Дніпром з’явились
Міста та села гамірних людей.
Якби ж вони там просто оселились,
Без диму, гаму та дурних ідей!
Дракон, істота мудра та розважна
Десь років з тисячу за ними приглядав,
І наміри людей вивчав уважно,
Та вирішив не мати з ними справ.
Із тих часів про нього тільки казка,
Лиш зрідка він показується нам,
Питаю я, скажіть мені, будь ласка
Чому б нам не повірити казкам?
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
