 |
Репродукція картини
|
|
У нашому затишному дворі Та раптом надворі
ударив грім,
Розквітли квіти
щедро та багато, Повіяв вітер,
літний дощ полився...
А в домі – там на втіху дітворі А що за тінь
шмигнула швидко в дім?
У кішки підростали
кошенята.
Ага, та це ж наш
Мурчик тут з’явився!
Маленький Мурчик
якось у квітник «Не мед тим
квітам», - трусячись в кутку,
Стрибнув, та
серед квітів заховався. Так міркувало
кошеня сміливе.
«Я - квітка», -
вирішив собі і зник «Я краще в хаті,
тут у будь-яку
У зелені. А
Петрик, що з ним грався,
Погоду так
намокнуть неможливо,
Шукав-шукав
прудкого пустуна, І хай не квітка
я, та ситий і сухий,
Вже збився з ніг,
гукаючи малого, І Петрик он зі
мною буде гратись,
Так день пройшов,
і майже дотемна І хай там вітер,
дощ, мороз лихий,
Промучився, та не
знайшов нікого...
Нема чого мені
тепер боятись!» В.В.Вишневський
Темніє, вечір,
сонечко сіда,
А Мурчика немає і
не чути,
Захвилювався
Петрик наш:
«Біда,
Ну десь же цей
бешкетник має бути!»
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
