Наш руденький вихвалявся,
Що сміливіший за всіх!
Та сьогодні
налякався ,
Викликавши щирий сміх.
До рудого на гуляння
Кішечка у
двір прийшла.
На її розчарування
Так сміливця «довела»,
Що
рудий заліз на гілку,
Й цілу ніч там просидів,
Ще й зустрів на гілці
білку -
Мало там не посивів.
Так буває – в дружнім колі
Чоловік у
груди б‘є,
Що й сміливість, й сила волі,
І нахабство в нього є,
Та
куди це все зникає,
Лиш з’являється Вона?
Вихвалятись чим не має
І
сказати що – не зна...
Бо сміливість треба мати
Не лише для
похвалянь,
А й для того, щоб кохати
Й не боятись цих зізнань.
Оксана та Вадим Вишневські
