|
"Нехай за мене скажуть квіти..."
|
Мов зорі на столі
у вазі – Зізнатись прямо і
відкрито, Та що це я, такий
сміливий
Червоні, жовті,
голубі, Про власні давні
почуття… А власне щастя
загублю?
При всій
сміливості й відвазі Нехай за мене скажуть квіти, Шепочуть губи:
«Добра, мила,
Я не наважився
тобі Що ти – дорожча
за життя! Я так давно тебе
люблю...»
|
|
|
|
|
|
|
|
Рекомендуємо:
|
|