Воробушки

 

У місті великому клекіт і гам,

Всі завжди кудись поспішають,

І є всі підстави позаздрити нам,

Хоч нас пустунами вважають.

 

Неспішно із гілки на гілку стрибать,

Співати всім людям на втіху

Та як же кортить нам гніздо своє мать,

Сховатись в селі десь під стріху,

 

Щоб там по дворі назбирати зернят,

Не їздили автомобілі,

За тим подражнити малих кошенят,

А потім втекти, поки цілі...

 

Сховатись нарешті від дивних людей

В своє затишненьке гніздечко...

Та є ще багато хороших ідей,