Вместо слова от автора

Доброго дня, шановні читачі!

Цей випуск журналу «Настуня» присвячений чарівному, іноді дивовижному, іноді незрозумілому, іноді захоплюючому нас світу – світу Сходу. Що ми знаємо про нього? Звичайно, перше, що спадає на думку – легендарні слова не менш легендарного солдата Сухова про те, що «Восток – дело тонкое». Потім хтось згадує про китайське економічне диво, хтось – про боллівудську історію неземного кохання наперекір злому вельможі, а хтось здригається від думки про терористичну загрозу. Одним словом, переважна більшість має уявлення про Схід, що базується на певних стереотипах.

Багато хто з нас думає, що індійські магараджі до цього часу посилають на своїх ворогів загони бойових слонів. Хоч насправді більша частина програмного забезпечення Силіконової долини написана якраз індійськими програмістами (як, до речі, й українськими теж). Тобто, в нашій уяві Індія перебуває десь в позаминулому столітті, хоч насправді – це країна, що володіє надсучасними технологіями. А якщо порівняти ставлення до власної історії та культури, то значна частина українців, порівняно з індійцями – просто дикуни.

Хтось вважає, що китайці створили своє економічне диво виключно завдяки своїй чисельності, забуваючи при цьому, що в Піднебесній за корупцію та казнокрадство передбачена смертна кара. Ми ж, здається, цілком добре ілюструємо один із принципів модної нині техніки НЛП, згідно якого частку «не» підсвідомість ігнорує. Одна з десяти заповідей Божих – «Не вкради». В результаті красти прагне переважна більшість, та ще й пишається цим. То може, корені китайського дива в чомусь іншому, наприклад в працелюбності та чесності по відношенню до інших своїх співвітчизників?

Інформаційна політика в більшості країн західного світу (до якого ми прагнемо відносити і себе) старанно виліплює в очах середньостатистичного громадянина образ мусульманина, що неодмінно є або терористом, або його посібником. В результаті багато хто з нас дуже насторожено ставиться до прибічників ісламу, сприймаючи їх мало як не світове зло. При цьому ми забуваємо, що нам в мусульман таки є чому повчитися – відчуттю власної гідності, наприклад, або справжній вірі. Для нас вважається прийнятним ходити до храму раз на рік, а про дотримання заповідей Божих я вже писав. То чому ми так недолюблюємо людей, для яких їх віра дійсно важлива? Може тому, що підсвідомо відчуваємо, що той хто вірить, сильніший за нас, духовно знедолених, у кого гроші замінили і Бога, і віру? Ну добре, скажете Ви, ми слабкі і боїмося мусульман, а чому ж їх тоді так не люблять за океаном? Невже Ви направду думаєте, що мільйони іранців чи іракців чи афганців – всуціль терористи? Хтось скаже, мовляв, мусульман недолюблюють за те, що вони не асимілюються серед населення тих країн, куди прибувають на прожиття, мовляв, зі своїм уставом та в чужий монастир... Друзі мої, але я знаю декілька десятків представників сусіднього народу, які не лише не асимілюються в наш український світ, а ще й виказують зневагу до нього. То що, мені тепер не любити всіх росіян? Так, мусульмани не такі як ми, але вони мають право на власний уклад життя, і це їх досягнення, а не наша біда, що вони зберігають цей уклад в будь-яких умовах. Нам же слабо, ми ж навіть в магазині чи в транспорті переходимо на іншу мову через комплекс меншовартості, а коли хтось із нашого українства потрапляє, скажімо, в столицю сусідньої держави та ще досягає там певних кар’єрних успіхів, то більшого українофоба годі й пошукати.

Всі ці роздуми не для того, щоб показати який хороший чи поганий той чи інший народ. Добрих і поганих народів не буває, бувають добрі і погані люди. Я це все до того, що не варто жити за стереотипами, які нав’язуються нам, і тема Сходу – це лише один із мільйонів мозаїчних елементів, з яких складається картина навколишнього світу. Думаю, розплющити очі і бачити картину в цілому – набагато краще, хоч і важче, аніж сліпо вірити тому, що нам хочуть показати і сказати. Ламаймо стереотипи у своєму житті, і світ відкриється нам новими барвами, адже він такий різноманітний та цікавий!