"При долині кущ калини..."

При долині кущ калини

Нахилився до води.

Ти скажи, скажи, калино,

Як попала ти сюди.

Якось ранньою весною

Козак бравий прискакав.

Милувався довго мною,

А тоді з собою взяв.

Він хотів мене калину

Посадить в своїм саду.

Не довіз і в полі кинув – 

Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,

Стала на ноги свої.

І навіки поселилась

Де вода і солов’ї.

Ти не дми на мене, вітре,

Я тепер не пропаду:

Наді мною сонце світить

І надалі я цвіту.