 |
А я живу для того дорогого...
|
|
Не
знаю... може і не варто
Так
часто думати про вибрики буття,
Але
здається, що життя не жарти
І
дуже хочеться прожити до пуття.
Віддати
ласку, тим хто її вартий,
Відкрити
очі, тим, що міцно сплять
І
обірвати не пристойні жарти,
Які
комусь так боляче щемлять...
Не
хочу жити — ради дзвону золотого,
І
срібла дзвін — ніскільки не манить,
А
я живу для того дорогого,
Який
для мене хоче теж прожить...
О.
Вишневська |
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуємо:
|
|
