 |
Памятки истории
|
|
Нова історія безжально витирає
Все те, що захисту немає…
Згасає сонце на шибках розбитих,
Гуляє вітер у пустих кімнатах,
Дрімає замок сумом оповитий -
Він так багато міг би розказати…
У стінах кам’яних застигли почуття,
Яким давно немає вороття,
І пустки вікон дивляться у небо.
Він пам’ятає… та кому це треба?
Старі руїни зникнуть наче сон…
І замість них колись газон
Для «гольфу» розіб’є прислуга…
Така історія… і правда… в серці туга…
І не згадає нове покоління
Своє минуле… і своє коріння…
О. Каспарович
|
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуем:
|
|
