От автора Журнал Настуня

Доброго дня, пані та панове! Жодне покоління навряд чи може похвалитись тим, що життя протікало рівно й безтурботно. В усі часи були ті чи інші труднощі та негаразди, потрясіння та зміни. Легко та безтурботно може й було якимось окремим особистостям, і то навряд чи так було завжди, тобто, в житі кожної людини бувають періоди, які не можна назвати легкими. Тож зараз не найкращі й не найгірші часи, тому й робити трагедії з тимчасових труднощів не варто. За для полегшення власної долі, годиться допомогати тим, кому гірше за нас. Отже, нагадую про ініціативу, підказану нам пані Оксаною (нашою читачкою) зібрати вишиті роботи для благодійного аукціону, проведення якого планується наприкінці 2009 року. Метою аукціону є допомога онкохворим діткам. І якщо кожен з нас, хто вміло тримає голку в руках, пожертвує хоча б одну роботу (картину, рушник, серветку, чи скатертину), то разом ми зможемо допомогти бодай кільком діткам вижити.

В індійській культурі існує таке поняття як карма, тобто - це майже тотожне до нашого розуміння „написане згори”. Різниця в тому, що карма - це не просто доля чи життєвий шлях - це й гріхи чи помилки, зроблені нами та нашими пращурами, які ми маємо спокутувати задля легшої та кращої долі наших нащадків. А добрі справи - найкращий спосіб спокути, не залежно від того, якої віри людина. Тож закликаю Вас до участі в нашій вишиваній благодійності.

Гадаю, що сьогодні, як ніколи, актуально комусь допомогти, просто так, безкорисно, для спокою власної душі. Прекрасно було б створити об’єднання, спілку, чи то пак гурток за інтересами, в межах діяльності якого влаштовувати подібні аукціони, чи організовувати поїздки до шкіл-інтернатів з уроками рукоділля та пропагуванням культури. Я гадаю, це наша з Вами майбутня перспектива, над якою вже зараз варто почати працювати.

Я думаю, що життя - це не просто народитись, прожити й померти – це можливість лишити по собі слід. Я не маю на увазі капітал для благополуччя власних нащадків - це можливо й добре, але банально та дріб’язково. Значно вагоміший внесок може зробити кожен з нас, наприклад: надавши можливість розвиватись талановитій, але знедоленій дитині; допомогти жити чи вижити комусь, хто відчайдушно хоче жити; затримати когось, хто стоїть на краю прірви, і не бачить виходу - допомогти зібратись з силами, повернути людині надію. Це зовсім не захмарні цілі - це те, що доступне кожному з нас, просто ми не завжди про це думаємо, інколи проходимо повз тих, хто потребує нашої людяності, підтримки чи допомоги, а опиняючись на тому ж таки краю прірви, дивуємось власній непотрібності. А може, варто це змінити, як ви гадаєте?

Щиро ваша Оксана Вишневська.