Про Мій Рідний
Край
Якоюсь дивною
ходою
Йду рідним краєм
навмання
І щось несе,
немов водою,
Туди, де вранішні
поля
Вдихнули росяне
повітря
І гомонять
бадиллям слів
Я доторкаюсь до
вітру,
До степових
грайливих снів.
Іду стежиною
шукати
Веселки загадковий
спів
І хочеться десь
заблукати
Серед неораних
степів
Вдихати ніжність
ароматів
Легкої гречки, що
цвіте.
Я вічність можу
там стояти,
Бо рідним краєм
зветься те.
Цепкало Тетяна, м. Херсон |
Мій рідний край!
Мій рідний край,
моя земля!
Вона мене
зростила з пелюшок.
Привітно
зустрічала, коли я,
Відірвана як з
тополя пушок,
Летіла з чужини
на Батьківщину.
Вона мене, мов
дощик пагінець,
Живила чистою, прозорою
водою,
А я, як
неслухняий вітерець,
Летіла за далекою
весною.
Я навіть не
гадала і не знала,
Що та весна, що у
моїм краю,
Вона мені рідніша
й більш жадана,
Ніж та, що у
чужім раю.
Всю радість і
наснагу від землі –
Все це ввібрала в
себе Я!
І поки буду жити
на землі,
Всім я скажу, що
це ТАРАСОВА ЗЕМЛЯ!
Писарєва Наталія
Володимирівна
М. Канів
|
Сповідь
Україно – моя
ненько,
Я твоя дитина,
Чом болить моє
серденько
За тебе Вкраїно?
Чом так важко на
чужині
Слухать пісню
солов’я?
Чом так важко без
родини
Промовлять твоє
ім’я?
Але час настане,
ненько,
Повернуся в
рідний край,
Ти прости мене
рідненька,
Віри в мене не
втрачай.
Прости, моя земле
Вкраїно,
Що кинув у тяжкі
роки,
Я вперше впаду на
коліна
І тихо промовлю:
„ Прости”.
Прийми мене в
свою родину,
Про тебе марю я у
сні,
Не виганяй свою
дитину,
Прийми мене ти
навіки.
|
