Трояндою я проросту в твоїм саду,
Щоб милувався мною дні і ночі,
Дарую мою вроду молоду
І аромат...і все, що ти захочеш...
Ти доглядай мене, коханням поливай -
І я віддам тобі усе, що маю...
Коханий - в сад чужий не зазирай,
Бо я тоді від смутку засихаю.
Коли ж до саду осінь завітає,
Бутонів обірве вона намисто,
Але на сонці заблещить, заграє
Привабливе і ніжне моє листя.
Я навіть взимку звідси не піду
І по весні знов пагони пущу тендітні,
Моє ж коріння у твоїм саду
На довгі роки...може вже і навіки
О. Каспарович