Зовсім непомітно промайнув рік, зробивши нас на рік мудрішими, адже життєвий досвід - річ безцінна. Дещо сумно, чи то від розуміння швидкоплиності часу, чи від того, що змінився світогляд, нехай ніби й непомітно, але ж змінився, й рожеві окуляри не спрацьовують на деякі події навколо. А може, це на краще? Можливо, не варто приховувати істин та прикрашати дійсність. Та відповідь на це, та безліч інших, не менш важливих питань, кожен з нас шукає самотужки.
Спільним для нас є захоплення вишивкою, і стіжок за стіжком на другий план відходить все: й турботи, й буденність існування, і сумне та веселе, важливе й миттєве... Кожна нова робота стає мірилом часу: ось ця - день, ця - місяць, ця - рік... і час набуває обличчя, обличчя, створеного нами за допомогою нитки та голки. Інколи, коли сумно або коли все добре, згадуючи дорогу моєму серцю людину, мою прабабцю, я беру до рук її рушник чи вишиванку і ніби повертаю часи, коли могла розділити з нею свій біль чи радість... І я знаю: для когось, колись мої роботи також повертатимуть мене, від того лиш хочеться вкладати ще більше тепла в кожен стіжок.
Свята - це добре! Знаходиться час на роздуми та підсумки того, що вже зроблено, на плани, що ще зробити. Тож, складаючи свої плани, неодмінно впишіть одним з пунктів, обовязковим до виконання: „Зробити добру справу хоча би для однієї знедоленої людини”. Добре допомогати близьким та рідним, але треба пам’ятати й про тих, в кого їх нема!
Тож, благополуччя, міцного здоров’я, кохання, вірних друзів поряд, терпіння і натхнення робити добро! Подаруйте Щасливу мить тому, хто так її потребує, і Ваше добро сторицею Вам повернеться!
Щиро Ваша, Оксана Вишневська.