Для когось
Україна – лан,
Комусь - тополя
край дороги,
Для когось - то
дівочий стан,
Для когось - осокір
розлогий,
Для когось
Україна – гай,
Для когось - сад,
комусь - як пісня,
Ну, а для мене - дім
та рай,
Квітучий килим
край обійстя.
Дитинство кличе: „Подивись,
Як любо-дорого
торкнутись,
До мене ти на
мить вернись,
Хай як не солодко
забутись”.
І квітка змалку дорога
Вона для мене –
Україна,
Мені цей спогад
помогав,
Бо кожен у душі –
дитина.
О.Вишневська