Дорогі мої українці!
Яка прекрасна наша земля, яка різноманітна та чарівна наша Батьківщина! Чи то поля та лани, чи гори Карпат з загадковими лісами та бурхливими ріками, чи то плодюча щедра Чернігівщина, чи мрійлива велична Київщина, чи гаряча й непередбачувана земля біля самого Чорного моря. Скільки всього, чим варто пишатись, ми маємо, навіть певна, що не кожен з Вас досить добре знає свою державу, свій родовід, а між тим, Ваша сила - це знання.
А чом би не запровадити звичку подорожувати рідною землею? Ви бачили ліси та озера Полісся, милувалися травневими кримськими ущелинами й прохолодним чистим морем? Ви були на вузеньких чарівних вуличках Львова, де кожен будинок не схожий на інший та має власну захопливу історію, а в повітрі витає запах кави, такої міцної й ніжної водночас, що докорінно змінює уявлення про цей напій? Ви вклонялись мужності козаків, що боронили рідні землі під Берестечком? Ходили стежками Тараса? Чи відвідували чарівний, незабутній Луцьк? Бували в Ніжині, Чернігові, Вінниці, Сумах, Переяславі, Харкові, Запоріжжі? То наскільки ж Ви громадянин своєї незабутньої, незрівнянно красивої Батьківщини?
Чи варто їхати на відпочинок за кордон, коли Ви у „власному домі” не кругом були й не все бачили? Чи зможете Ви описати свій край так, аби у Вашого слухача з’явилось захоплення, цікавість та повага до Вас та землі, з якої Ви родом?
Все в нас, панове, чудово, крім одного – рівень самосвідомості замалий, ми ще погано вміємо пишатись тим неповторним, що є навколо, цінувати ту незбагненну красу й велич держави, громадянами якої ми є.
А я особисто думаю – що непотрібні нам ні чиїсь подачки, ні вступ до альянсів, нам з Вами потрібно розплющити очі, пробудитись від навіяної невпевненості, уважно перечитати власну історію (різних авторів), помилуватись своєю землею й з абсолютно свідомим уявленням про те, хто ми, збудувати таку державу, що Вони до нас проситимуться! В нас для цього є все! Тож лишилось навчитись дивитись на світ з широко розплющеними очима, і привчаймо до цього молоде покоління, й не зважайте на клоунаду тих, що ділять те, що їм не належить. Не будьте байдужими, не дуріть себе, й, обираючи шлях, задумайтесь, чи дійсно Ви готові ним йти, чи чесні Ви з собою, чи подумали про власне майбутнє. Будьте – толерантними як львів’янин, що відповідає на питання російською мовою, не зважаючи на напис на футболці „Дякую тобі Боже, що я не москаль”; як донеччанин, здатний уважно дослухати ту позицію, яку не поділяє, і терпляче викласти свої власні погляди.
Зрозумійте, в Вашому серці достатньо любові, аби зігріти всіх, і Вам від того лише тепліше стане на душі!
Щиро Ваша, Оксана Вишневська.