Прекрасні польві квіти завжди викликали дивний душевний потяг до творчості, до роздумів. От і цей букет не став вийнятком.
Душа.
Коли душа твоя співає
Нічого іншого немає
Ніж заспівати
Коли душа твоя сміється
Дзвінким відлуням одізвуться
І усіх навколо перелеця – той спів
Коли душа твоя заплаче
Юрбі байдуже – хто те баче
Якого болю було треба,
Щоб зачерпнути зорі знеба
І опікаючи долоні
Їх цілувати. Мліють скроні
Від тих страждань...
Коли душа твоя сумує
І вже не просить, не малює
Не пише, навіть не співає
Нічого гіршого немає
Ніж очерствіть....
