 |
Вюнок
|
|
Минають дні у
мами в квітнику,
За першоцвітами
піони, і так далі,
Плекає мати
дивину оту...
Там завжди все
спокійно, без скандалів,
Та ось одного
сонячного дня
З’явились раптом паничі пихаті
«Ми вище всіх, і
ви нам не рівня»,
Сказали і
попхалися на хату...
Народ квітковий
трохи побурчав:
«Ти ба, мовляв,
які пани знайшлися»,
А літній день
добряче припікав,
І особливо –
паничівне листя.
«Сусідоньки,
та ми такі ж прості,
-
Напікшись добре,
паничі кричали.
- Ви й нас, будь
ласка, в холодок пустіть,
Наука буде нам,
бо ми й не знали,
Що нагорі – не
тільки виднота,
А й сонечко
добряче припікає....»
...
Буває і в
людей така мета:
Нагору преться, а
за чим – не знає. |
|
|
|
|
|
 |
|
Рекомендуем:
|
|
